Книга Реґіни Шабловської-Лутинської: «Мізоч безповоротно минулої минувшини» в Мізоцькій міській бібліотеці

В Мізоцьку міську бібліотеку надійшла книга Реґіни Шабловської-Лутинської: «Мізоч безповоротно минулої минувшини». Спочатку книга була видана в Кракові 2010 р. на польській мові. 

А в 2021 році, завдяки старанням наших активних краєзнавців: кандидата історичних наук Романа Михальчука та Іванки Єрейської, книга вийшла в світ в українському перекладі.

Роман Михальчук дав коротку анотацію про книгу в соц. мережах: «Пані Реґіна – корінна мізочанка, полька, яку радянська влада депортувала до Казахстану. Згодом повернулася до Польщі і зараз проживає в Кракові. Її книга – це рефлексії про міжвоєнне минуле містечка Мізоч, де центральне місце відведено історії та взаємовідносинам поляків, українців та євреїв, коли їх ще не охопило лихо Другої світової війни. Тоталітарні часи (радянські, нацистські) теж згадані. Вони стали цілковитою протилежністю тих спокійних та щасливих міжвоєнних для неї років. Видання є перекладом з польської мови «Mizocz Bezpoworotnie minionej przeszlosci» (2010)». (Книгу переклав А. Климчук)

Пропоную вам невеликий уривок цієї книги, який переклав із польської В. П. Петрук:

" МІСТЕЧКО

При в’їзді із Здолбунова дорога до Мізоча вела досить стрімким спадом вниз. Пам’ятаю добре цей відтинок дороги, бо як досить рухлива і дуже самостійна семилітня дівчинка, з’їжджаючи з того пагорбку на велосипеді, впала і травмувала ногу – слід лишився до цих пір. Після з’їзду з цієї гірки в’їжджали до північної частини містечка, недалеко від костелу.

Це був костел в стилі класицизму. Будівництво якого було викінчено 1830 року. Його білий фронтон з шістьома колонами увінчано хрестом. По обох боках вхідних дверей за колонами, справа і зліва були ніші, в яких були фігури святих. Зверху цих ніш були квадратні загратовані віконця, а під верхом дуже гарне напівкругле віконце (фот.2).

Подаю докладний опис костелу, бо в праці Романа Афтанази «Історія резиденцій. Воєводство волинське» на стор. 258 помилково вміщено фотографію якогось іншого костела, зазначаючи, що це костел в Мізочі. В середині костелу на вівтарях були ікони, що представляли муки Св. Вавринця і кілька вмурованих мармурових епітафій. В костелі також висіла копія фундатора костелу – генерала Кшиштофа Дунін-Карвіцького. В підземеллях було декілька гробівців.

Ходила до костелу малою, пізніше трохи старшою дівчинкою і попри те, що минуло так багато років, ще досі мені стоїть у вухах характерний стукіт чобіт солдатів із Корпусу охорони Пограниччя в Мізочі, які входять до костелу.

Справа від костелу стояла гарна біла плебаня, в якій мешкав пробощ ксьондз Люціан Краєвський.

За костелом на невеликій відстані був досить великий цвинтар. Там були  могили мешканців Мізоча, що померли до ІІ Світової війни та в час її тривання.

На півдні від костелу простягалася вулиця Костельна, обсаджена старими липами. Вона вела в напрямку оточеної парком садиби власника, а також до цукроварні і залізничної станції. Неподалік від костелу була охоронка..." 

В Мізоцькій міській бібліотеці є книга Реґіни Шабловської-Лутинської: «Мізоч безповоротно минулої минувшини» і на польській мові і на українській. Тут ви можете із нею ознайомитися та придбати для себе, чи на подарунок своїм рідним, друзям.