Ми
ніколи не знаємо, коли Бог покличе нас, коли зорі стануть близькими, а все
земне і тлінне кане в Лету. Тому краще творити добро тут і зараз, не чекаючи
передсмертного часу. Саме такою людиною був Сергій Шолудько. Він щоденно
зігрівав своїм життям долі багатьох своїх колег у Мізоцькій спеціальній
школі-інтернаті. Пропрацювавши 15 років слюсарем з експлуатації та ремонту
газового устаткування, він показав себе не лише майстром на всі руки, а й
щедрою, доброзичливою, чуйною людиною. Кожне прохання знаходило відгук у його
душі – і він йшов на допомогу.
