Тиждень пам’яті Мізоцької трагедії
Маргінальність
студій Голокосту в українському академічному середовищі я відчув на собі ще під
час написання дисертації[1].
Перед захистом «науковці» мене запитували «що таке юденрат?» і чому я вживаю
термін «Голокост», а не «Холокост». Тоді я був злегка шокований, зважаючи, що
такі питання продукували доктори/професори. Крім того, знаходилися колеги-скептики,
які в дослідженні Трагедії євреїв вбачали спробу принизити українців, нівелювати
їх страждання під час Голодомору. Окремі з них прямо запитували чому я
досліджую Голокост, а не Голодомор? Їхня позиція полягала в тому, що злочини Голодомору
повинні досліджувати українці, а Голокост – євреї. Власне, подібна ситуація
стосується не лише вивчення єврейської історії. Схожі сентенції я чув від
колег, які орієнтуються на польський вектор дослідження.
