Ми
ніколи не знаємо, коли Бог покличе нас, коли зорі стануть близькими, а все
земне і тлінне кане в Лету. Тому краще творити добро тут і зараз, не чекаючи
передсмертного часу. Саме такою людиною був Сергій Шолудько. Він щоденно
зігрівав своїм життям долі багатьох своїх колег у Мізоцькій спеціальній
школі-інтернаті. Пропрацювавши 15 років слюсарем з експлуатації та ремонту
газового устаткування, він показав себе не лише майстром на всі руки, а й
щедрою, доброзичливою, чуйною людиною. Кожне прохання знаходило відгук у його
душі – і він йшов на допомогу.
-
Це була людина-душа, компанійський, щирий, він обожнював свою родину, дружину і
дітей, - згадує його керівник, заступник директора із господарської роботи
Святослав Васильович Горчак. - Кожне своє завдання він виконував відмінно.
У
будь-якому закладі бувають екстрені ситуації, ламається обладнання і багато
колег пам’ятають, хто його ремонтував.
-
Одного разу у нас вийшла з ладу пральна машина, - усміхається машиніст з прання
і ремонту спецодягу Любов Володимирівна Виногродська, – тоді ми покликали на
допомогу Сергія, оскільки він до всього мав хист. Лагодив він її цілісіньку ніч
і зробив!
-
Сергій був дуже хорошою людиною, завжди нам допомагав, – ділиться спогадами
шеф-кухар Галина Терентіївна Пом’яновська, - щось зламається – поремонтує, ножі
треба наточити – наточить, золото, а не чоловік.
Так
треба чинити добро, як Сергій Шолудько, ця маленька людина з великої літери, з
золотими руками і душею світу. І хай він уже усміхається лише з фотокартки, очі
його та добрі слова завжди сяятимуть у пам’яті колег Мізоцької спеціальної
школи-інтернату.
(Матеріал
для публікації надала
дружина героя Тетяна Шолудько)
Немає коментарів:
Дописати коментар