Мізочани і ІІ світова війна

Щороку в День пам’яті та примирення ми із вдячністю згадуємо всіх тих, хто боронив рідну землю від ворога під час ІІ світової війни. Тих, хто воював на фронтах і тих, хто вів боротьбу в тилу ворога, в партизанських загонах…

Семенюк Микола Павлович та Семенюк Марія Дмитрівна пройшли всю війну разом із партизанським загоном Сидора Ковпака. Там познайомились та одружились, а по закінченні війни приїхали жити до Мізоча.

Семенюк Микола Павлович

Народився в 1918 році.

З перших днів війни був призваний до армії. При обороні Києва в 1941 році, був важкопоранений і потрапив у полон. Знаходився в Ровенській тюрмі, а пізніше фашисти  перевели його в Дубнівський концтабір. Звідти його разом із такими ж полоненими вивозять до Німеччини, але по дорозі Миколі Павловичу вдалося втекти. Після втечі – він вступив у Першу Українську партизанську бригаду, якою командував Сидір Артемович Ковпак. Тут він командує взводом кавалерійської розвідки.

Разом із партизанським загоном здійснює  героїчні рейди в тилу ворога: в 1943 році в Сумську область, та глибокий рейд в Карпати, в 1944 році на річку Сан і Віслу.

Коли партизанський загін був на Львівщині – на околиці району Рава-Руська, в селі Суда-Ружанецька в маєтку поміщика на ніч залишилось  300 окупантів. Революційний дивізіон, в складі якого був взвод Миколи Семенюка непомітно оточив маєток. Розпочався бій, в якому загинули всі вороги, з боку партизан втрат не було.

Лейтенант запасу Семенюк Микола Павлович за участь у ІІ світовій війні був нагороджений медалями:

«За отвагу», «За оборону Киева», «30 лет Советской Армии».

Після війни Микола Павлович разом із дружиною приїхав в Мізоч, працював ветеринарним лікарем Мізоцького Цукрокомбінату.

Помер і похований в Мізочі.

Семенюк Марія Дмитрівна

Народилася в 1922 році в с. Павлівка, Білоцерківського р-ну, Київської області. В 1940 році закінчила педагогічну школу.

В той час уряд Західної України прийняв рішення про відкриття сільських шкіл в областях Західної України та укомплектування їх вчителями. Марія Дмитрівна вирішила відгукнутися на запит уряду і вже в 1940 році їде в Любомирський район, Волинської області . Тут вона працює вчителем історії. Робота їй дуже подобається. Молоду вчительку радо зустріли, дали житло. Учні уважні, слухняні, допитливі, та не довго панувала така ідилія – почалась війна. Закрилася школа, на війну пішли односельчани.

З перших днів війни на території Західної України створена партизанська дивізія під командуванням Вершигори , згодом її буде перейменовано на «Першу Українську партизанську дивізію імені двічі героя Радянського Союзу Сидора Ковпака», сюди і прийшла добровольцем Марія Дмитрівна Семенюк боронити свою Вітчизну від ворога.  

Партизанська дивізія отримала завдання – звільнити область від окупантів. Розвідники збирали дані про положення і кількість ворожих військ, бійці влаштовували диверсії проти ворога: пускали під укіс ешелони з ворожою технікою та солдатами. Деякий час ходила з розвідниками на завдання і Марія Дмитрівна. Часто дивізія вступала у відкриті бої із ворогами. Так з боями партизанська дивізія Сидора Ковпака пройшла всі області Західної України.

Згодом Марія Дмитрівна працювала в санітарній частині – лікувала бійців, допомагала їм одужувати після важких ран.

За заслуги перед Вітчизною отримала багато нагород.

Після закінчення війни Марія Дмитрівна пішла працювати вчителем історії в Мізоцьку середню школу, де  працювала до пенсії.

Деякий час жила в Будеразькому інтернаті для людей похилого віку. Померла. Похована в Мізочі.

 

( на жаль ми не знаємо багатьох деталей із біографії Миколи Павловича: де саме він народився, де навчався і ким працював до війни… Можливо в цьому нам допоможуть історики краєзнавці?  Будемо дуже вдячні)